Програма кандидата на посаду ректора ІПК ДСЗУ

Баришніков.jpg


Програма кандидата на посаду ректора ІПК ДСЗУ

Баришнікова Володимира Миколайовича

 

У Інституту, який націлений в майбутнє повинна бути сформована амбітна мета, яка передбачає, що він стане найкращим в Україні по використанню технологій електронного інноваційного навчання в процесі підготовки і розвитку персоналу Служби, безробітних, всіх з числа дорослого населення.

Інститут не має достатньо площ для традиційного розвитку, але цей недолік обов'язково потрібно перетворити на конкурентну перевагу, розвиваючи такий затребуваний сьогодні віртуальний навчальний простір. Люди хочуть вчитися, але не мають можливості робити це традиційними методами. Сьогодні вже існують електронні технології, які дозволяють підвищити ефективність як аудиторного, так і он-лайн навчання. Вони непрості, але складаються з нескладних складових, які взмозі поступово освоїти будь-яка нормальна людина, а тим більше викладач, дослідник, менеджер.

Сьогодні в інституті працює досить співробітників, бажаючих піднятися на саму вершину. Головне завдання, створити умови для їх розвитку, чого керівництво цього Інституту ніколи не розуміло. Підвищення кваліфікації викладачам пропонують проходити за власні кошти, опублікувати статтю, взяти участь в конференції також можна самостійно заплативши за це. Це ганебно і цьому немає виправдання.

Не з чуток знаю, що чесний професор за свою зарплату не має можливості придбати необхідні для професії ноутбук, смартфон і ще багато інших таких необхідних для роботи гаджетів. Таке ставлення до тих, хто є суттю самого вищого навчального закладу не просто дивує, а повинно бути рішуче виправлено.

Я вірю в людей, які працюють в колективі, я відчуваю як вони бажають змін на краще, їх прагнення до саморозвитку, як вони втомилися від всепроникного формалізму, насаджуваного керівництвом, яке найбільше на світі боїться, як би чого не вийшло, що загрожує їх надійному і нескінченному сидінню в своїх керівних кріслах. Від працівників вимагають залізної дисципліни, а не творчих результатів, вимагають виконання великого обсягу формальної роботи, що забезпечує показники для вищого керівництва, вони не націлені на досягнення високої мети інституту, здатної закріпити інститут на гідному місці на освітньому ринку.

Я знаю себе, відчуваю в собі сили і впевненість, що зможу зробити багато, щоб інститут став краще, а його співробітники більш професійними та  успішними. Що стосується мого сьогоднішнього віку, скажу відверто, він мені тільки допомагає, так як без прожитих в напруженій творчій роботі років не можна набути досвіду і професіоналізму, без яких такі великі завдання, які колектив ставить перед собою, вирішити неможливо.

Організацією не можна ефективно управляти за найкращими шаблонами. Ремісник може створити міцну організаційну структуру, яка може бути навіть успішною, але по-справжньому видатні результати маємо тільки там, де присутній управлінський талант і осяяння його керівника. А це просто так нізвідки не з'являється, це дійсно потрібно ретельно готувати і не боятися змін і можливих помилок.

У команді менеджерів вищої керівної ланки Інституту повинні бути ті, хто розділяє класичний принцип управління, що полягає в тому, що вище керівництво повинне витрачати 40-50 відсотків часу на навчання і мотивацію своїх співробітників.

 

Бажаю усім успіхів та надхнення, Баришніков Володимир Миколайович!